12 грудня у стінах нашого ліцею велично й щиро лунала патріотична пісня — голос нації, голос серця України. Вона звучала як сповідь і як присяга, як пам’ять про минуле і як віра в прийдешнє.
  У кожній мелодії — доля  народу,  що  пройшов  крізь  випробування,  але  не  зламався.    У кожному слові — любов до рідної землі, шана героям, подяка тим, хто виборює наше право жити під вільним небом.
 Це свято стало символом єдності поколінь, духовної сили й незламності українського духу. Пісня об’єднала серця, наповнила зал гордістю й надією, нагадала: ми сильні, бо разом. Бо доки звучить українська пісня — живе народ, живе держава!